Держа́вний пра́пор Украї́ни — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і
жовтого кольорів, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.
Жовто-блакитні барви символізували Київську Державу ще до християнізації
Русі. Після прийняття християнства ці кольори освячувалися образом
животворного Хреста. Після нашестя татарских орд Батия ця символізація
зникла, але згодом відродилася в церковних оздобах, на гербах
українських міст. Майже всі герби міст Київщини й України загалом
обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З XVIII століття полкові й
сотенні козацькі прапори Війська Запорозького все частіше виробляються з
блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносять хрест, зорі,
зброю, постаті святих.Під час революційної «Весни народів» 1848 р. Головна Руська рада у
Львові відновлює використання герба Руського королівства
(Галицько-Волинської держави) ХІІІ-XIV століття з зображенням золотого
лева, що спинається на скелю у синьому полі, а як національний прапор
широко вживається синьо-жовтий. На початку ХХ ст. у Галичині під впливом
так званих «німецьких правил» з'являвся жовто-синій прапор (тобто,
верхня смуга жовта). У літературі помилково стверджувалося, що ніби-то
жовто-блакитне поєднення кольорів було і на прапорі Української Народної
Республіки. Однак новіші дослідження довели, що подібні твердження
безпідставні. 27 (14 старого стилю) січня 1918 Мала Рада затвердила
проект українського морського прапору вироблений Українською Морською
Радою (складався з двох смуг, вгорі блакитна, внизу жовта; на синій
золотий знак князя Володимира — Тризуб з хрестом угорі)[1]. За гетьмана
Скоропадського порядок кольорів не змінився. 13.11.1918 був затверджений
синьо-жовтий прапор Західно-Української Народної Республіки. 15 березня
1939 року державним прапором Карпатської України став синьо-жовтий стяг.
Однак у 1930-х в Галичині, а після Другої світової війни вже в еміграції
виникли непорозуміння між прихильниками синьо-жовтого і жовто-синьо
порядку поєднання кольорів, які закінчилися постановою Української
Національної Ради від 27.6.1949, яка відзначала, що до остаточного
виготовлення державних емблем незалежної влади в Україні національний
прапор буде синьо (блакитно)-жовтий.
Питання національної символіки (зокрема прапора) неодноразово
порушувалося демократичними силами наприкінці 1980-х років. 12 грудня
1989 року воно піднімалося на другому з'їзді народних депутатів СРСР.
23 березня 1990 року перша сесія Тернопільської міської Ради народних
депутатів XXI скликання прийняла постанову про національну символіку,
один із пунктів містив рішення про встановлення українського
національного прапору на будівлі міської ради поруч з державним прапором
УРСР. 28 квітня 1990 року аналогічні рішення були прийняті Львівською
обласною Радою народних депутатів, 24 липня 1990 року на Хрещатику біля
будинку Київради було піднято синьо-жовтий прапор. Після проголошення
незалежності України Верховна Рада України 28 січня 1992 року прийняла
постанову Про затвердження державним прапором України національного
прапора. Освячення Національного прапора було проведено священиком
Петром Бойком (Петро Тодосьович Бойко) після чого здійснена урочиста
хода і внесення прапора до Верховної Ради.
Державний Прапор України визначається чинною Конституцією України
(прийнята 28 червня 1996 року) як «стяг із двох рівновеликих
горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів» (Стаття 20, Розділ І).
www.ukrreferat.com
|
